Новини

Валерія Ушакова: "На "БУМі" ми працювали по 13 годин під пекучим сонцем без вихідних!"

Поділитись: в twitter в facebook в livejournal
24 червня 2010, 14:45 БУМ inside

Валерія - розумна, красива, життєрадісна та привітна людина, яка змогла за досить короткий термін реалізуватися та отримати визнання у вже такій рідній для себе Україні. Ведуча "Битви українських міст" розповіла про перші кроки на телебаченні, життя на аргентинській землі та поділилась планами на майбутнє.

- Розкажи трохи про себе.

- 17 років я проживала у Казахстані у місті Семипалатинськ. Школу закінчила там. Після закінчення школи я переїхала до України і саме тут здобувала вищу освіту. Навчалася я в Університеті економіки та права "КРОК". Спеціальність – Фінанси та кредит. Університет я закінчила, але ще на другому курсі збагнула, що економіка – це не моє. Саме тому й вирішила поступити до школи при кіностудії Довженка, в якій я навчалася 2,5 роки.

Як відомо, саме на кіностудії знаходиться телеканал ТЕТ. Мій друг, який викладав нам акторську майстерність, запросив мене працювати на канал адміністратором програми "Театр на долонях". Я повинна була домовлятися з акторами театру та кіно про участь у програмі. Насправді мені це дуже подобалось, хоча великої зарплатні я там не отримувала.

Згодом на тому ж ТЕТі ми запустили проект "Спортологія". Програма була досить цікава, адже саме у ній середньостатистична людина могла спробувати свої сили у різноманітних видах спорту. У цьому проекті я перший раз спробувала себе у ролі ведучої. Нам вдалося відзняти 11 випусків, але, як то кажуть, на одному ентузіазмі далеко не заїдеш і "Спортологію" довелося закрити. Зараз пригадую, що ця програма була досить проста, у яку окрім наших зусиль не вкладалося більше нічого.

- Більшість телеглядачів запам’ятало тебе як ведучу програми "Неспортивне життя", яка виходила на "Мегаспорті". Як виникла ідея створення цієї програми?

- З режисером "Спортології" ми захотіли зробити щось не нове, але таке, чого до нас на телебаченні ще ніхто не робив. І ми вирішили зробити програму "Неспортивне життя", перший випуск якої був присвячений футболісту Олександру Шовковському.

У цій програмі, яка почала виходити на телеканалі "Мегаспорт", розповідалося про життя спортсменів поза спортом. Ти знаєш, якщо б на початку зйомок мені сказали, що "моє дитя" буде існувати 3 роки – я б не повірила, оскільки мені доводилось працювати над програмою без досвіду, але з шаленим прагненням зробити дійсно хороший проект, який би сподобався не тільки глядачам, але й його героям. За час роботи на проекті я вивчила українську мову, адже перші 5 програм виходило російською, та змогла зарекомендувати себе з найкращої сторони.

Також хочу додати, що останні півтора роки програму робила я сама: їздила на усі зйомки, брала та розшифровувала інтерв’ю, тощо. Мені вдалося добре засвоїти уроки "телевізійної кухні". Але невдовзі програму закрили, а телеканал "Мегаспорт" переформатували.

- Шкодуєш, що єдиний спортивний канал України став змагально-розважальним?

- Звичайно, що шкодую. Але коментувати цей крок керівництва каналу я не хочу. Мені здається, що спортивні канали України повинні відчувати підтримку держави. Так, вони не комерційні, на них не заробиш, але це спорт, який потрібно висвітлювати та прищеплювати людям.

- Після досвіду роботи на "Мегаспорті" ти потрапила на телеканал "Інтер". Розкажи про те, як ти стала ведучою проекту "БУМ".

- Хочу відзначити, що ще до переформатування телеканалу "Мегаспорт" я вела там програму "Спорт Shift", в якій ми розповідали про різноманітні кумедні історії зі світу спорту. Проект йшов 9 місяців.

Як відомо, у грудні-місяці колективу каналу "Мегаспорт" було повідомлено про скорочення. А у цей час на "Інтері" проводився кастинг ведучих на проект "БУМ". Мені зателефонували та запропонували прийти на проби. Я погодилася. Уже на кастингу мені ввімкнули американську версію програми "БУМ" та попросили прокоментувати картинку. Взявшись до справи я збагнула, що у мене краще виходить коментувати українською і що саме головне – мені це подобається!

Уже після кастингу мені зателефонував режисер проекту та сказав, що мене затвердили однією з ведучих "БУМу". Після його слів у мене була надзвичайна радість та піднесення, адже участь у такому проекті, та ще й у ролі ведучої, я розцінювала як величезний крок уперед. Єдина вимога, яка переді мною ставилася – українська мова.

- Як тобі давалося вивчення другої за мелодійністю мови світу?

- Працюючи на "Мегаспорті", я поставила собі за мету вивчити українську. Пригадую, як влітку, коли всі поїхали відпочивати, я пішла на Перший національний, - де і познайомилась з Васяновичем Анатолієм Семеновичем (диктор інформаційних програм "День за днем", "Новини", "Вісті", "Актуальна камера"; дитячої програми "Мультфільм на замовлення"; розважальної "Пісня скликає друзів", а також телевізійних концертів на Першому національному – примітка автора). Анатолій Семенович сказав мені, попередньо пересвідчившись, чи дійсно я хочу оволодіти українською, що для повноцінного вивчення мови потрібно буде знаходити час на двогодинні тренінги, які він погодився для мене проводити 4 дні на тиждень. Чесно кажучи, під час занять я плакала, адже для мене це було не так просто. Але коли я побачила, що у мене виходить – мене охопила радість і відчуття того, що я дійсно зможу це зробити.

- Що тобі найбільше запам’яталось на "БУМі"?

- Ми працювали по 13 годин на день під пекучим сонцем без вихідних. За весь період мого перебування в Аргентині (півтора місяці – примітка автора) я жодного російського слова не вимовила – розмовляла виключно українською.

Чесно кажучи, я думала, що у нас буде час подивитись на Аргентину, відпочити, позасмагати. Пригадую, у нас було близько двох днів на це, до приїзду команд, але потім почалася важка робота.

Проте я рада, що у моєму житті був цей проект, адже завдяки ньому я змогла здобути неоціненний досвід. Пригадую, як по поверненню на Україну я три дні не могла перейти на російську мову: з мамою, друзями, знайомими спілкувалась виключно українською.

- Як ти вважаєш, "БУМ2" все таки буде?

- Я думаю, що буде, адже всі живуть спогадами і з нетерпінням чекають можливості повернутися в Аргентину. Але мені здається, що було б цікавіше зробити проект міжнародним.

- Ти полюбляєш займатись спортом?

- Авжеж! У 4-му класі я почала грати у футбол. Любов до цього виду спорту мені передалась, мабуть, від батька, адже він у мене - професіональний футболіст. Свого часу також грала у баскетбол та 5 років займалась фігурним катанням.

- Як поставились твої рідні до того, що дівчина з Казахстану обрала іншу країну для самореалізації?

- Ти знаєш, у мене велика родина, яка завжди підтримує та щиро радіє за мене. І я сама дуже пишаюсь тим, що зараз живу, працюю та відпочиваю в Україні, адже саме ця країна дозволила мені вийти на відповідний рівень та досягти певних висот.

- У тебе є хобі?

- Моїм хобі є спорт. Я граю у великий теніс. Мені надзвичайно подобається ця гра. Також займаюся йогою. Вона дозволяє мені розслабитися та пізнати себе. А також полюбляю бігати, адже рух – це життя.

- Як любиш проводити свій вільний час?

- Після повернення з Аргентини я захопилася малюванням. Уже створила 12 робіт.

Також дуже люблю відпочивати. Віддаю перевагу Україні, дуже люблю Крим, адже вважаю, що потрібно цінувати своє.

- Ти подорожувала Україною. Яке місто тебе найбільше вразило?

- Мабуть, Львів. Там дуже красиво та якось по-особливому.

- Поділись планами на майбутнє.

- Найближчим часом планую відпочити. А щодо творчих планів, ми вже написали синопсис нової програми, яка мала б виходити щотижня. Я б сказала, що це буде корисний проект для середньостатистичного телеглядача, який зможе знайти для себе щось корисне.

Володимир Мула

Поділитись: в twitter в facebook в livejournal
За матеріалами ТелеПростір